Віскарія звичайна

Viscaria vulgaris l. – віскарія звичайна, або клейка (смолянка звичайна, або клейка)
Багаторічна трав’яниста рослина з оголеним липким стеблом, 30-80см заввишки. Прикореневі листки в розетці, обернено ланцетні, а стеблові – вузько лопатеві і навіть лінійні. Квітки в зближених супротивних пучках – з майже суцільними пурпурно-червоними пелюстками. Цвіте в травні – серпні. Росте віскарія в сухих місцях: на лісових луках, схилах, галявинах, у заростях, на узліссі соснових борів. Поширена повсюди.
Сировина. З лікувальною метою заготовляють надземну частину (стебла, листки, квітки). Збирають під час цвітіння рослини. Сушать у затінку. Зберігають в ящиках вистелених папером.
Для медичного використання рослина не заготовляється.
Дія: аналгетична, жовчогінна, снотворна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Широко застосовується в народній медицині. Препарати рослини посилюють жовчовиділення, спиняють кровотечу, усувають шлунково-кишкові коліки, поліпшують відхаркування при кашлі, діють як легше снотворне, мають антисептичні та ранозагоювальні властивості.

Настій трави віскарії звичайної застосовують при жовтяниці, хворобах печінки, нирок; як відхаркувальний засіб – при бронхіті, знеболюючий – при шлунково-кишкових коліках, а також як снотворний.
Настій рослини використовують для омивання гнійних ран, абсцесів, при висипах на шкірі, що сверблять.

Лікарські рослини Карпатського краю