Карпати край, де лікує сама природа. В тому числі й лікарськими рослинами. Деякі лікарські рослини, які можуть бути знайдені в Карпатах, включають:

Калина звичайна

Viburnum opulus – калина звичайна
Калина червона звичайна – це високий гіллястий кущ, який сягає висоти 2-4 м, має сіру кору. Чудовий плодовитий та декоративний чагарник. Росте на всій території України.
Дія: калина має антибактеріальну та сечогінну дію і використовується як жарознижувальний, відхаркувальний, а також заспокійливий й оздоровлюючий засіб.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Калину рекомендовано вживати при наступних захворюваннях серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, нервової, дихальної та репродуктивної систем, шкірних захворюваннях.
Калину використовують при алергіях, при профілактиці атеросклерозу та сечокам’яної хвороб, для зняття набряків, при підвищеному артеріальному тиску, при хворобах печінки. Калину вживають для зміцнення імунітету.

Ласкавець золотистий

Багаторічна трав’яниста рослина з гіллястим стеблом заввишки 30-150 см. Листки тонкі, яйцевидні, з сизуватим нальотом, охоплюють стебло біля основи. Квітки жовті, зібрані в зонтики, оточені обгорткою з трьох-п’яти великих яйцевидних листків. Плоди – темно-коричневі продовгувато-еліптичні двосім’янки. Росте ласкавець золотистий на лісових луках, у рідких хвойних і березових лісах, на узліссі, по берегах річок. Поширений в Карпатах, на Чорногорі. Цвіте в травні-червні.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву ласкавця. Збирають надземну частину рослини під час її цвітіння і сушать на вільному повітрі або в приміщенні, що провітрюється.

Дія. Жовчогінна, ранозагоювальна, жарознижуюча, тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. У народній медицині застосовують відвар коренів ласкавця при лікуванні малярії, а свіжі і сухі листки – для швидкого гоєння ран. Настої надземної частини рослини при інфекційних хворобах, що супроводжуються гарячкою, запамороченні та головному болю.
Як зовнішній засіб настій трави ласкавця золотистого призначають для обмивання шкіри при ураженні її гнояками та свербежі (В. П. Махлаюк, 1967).

Овес посівний

Однорічна трав’яниста рослина з волотистим суцвіття та лінійними плоскими листками. Стебло голе. Гладеньке, заввишки 60-100см. Колоски 2-3 квіткові. Зернинки вівса плівчасті. Висівається як польова культура по всій території України.
Сировина. З лікувальною метою використовують траву, солому і зерно.
Дія: зерно вівса виявляє загально зміцнювальну дію на організм; солома – жарознижуючу, потогінну, проти спазматичну і пом’якшувальну.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Як дієтичний засіб вівсяну крупу вживають для приготування відвару та киселю при шлунково-кишкових хворобах. Добрий лікувальний ефект дають страви з вівсяної крупи при гострих та хронічних запальних процесах у нирках і сечовому міхурі, при цукровому діабеті жовтяниці та туберкульозі легень.
Екстракти, настойки та відвари соломи призначають при безсонні, розумовому виснаженні та для збудження апетиту. Відвар зеленої соломи вівса використовують для приготування ванн, примочок. Компресів та обмивань при скрофульозі, рахіті, ревматизмі. Обмороженнях та різних шкірних хворобах.

Первоцвіт весняний

Багаторічна трав’яниста рослина з родини первоцвітних. Кореневище коротке, м’ясисте з численними коренями, бурого кольору. Листки прикореневі в розетці овальної або яйцевидно-овальної форми, сильно зморшкуваті, по краях хвилясті, поступово звужені у крилатий черешок. Квіткова стрілка заввишки до 30 см, несе однобічне зонтиковидне суцвіття з жовтими пахучими квітками. Цвіте у квітні-червні.
Сировина. Заготовляють рослину з квітками під час її цвітіння. Сушать швидко на відкритому повітрі. У приміщенні, що довго провітрюється. Корені збирають на весні або восени.

Дія: відхаркувальна, потогінна, сечогінна, заспокійлива, СПАЗМОЛІТИЧНА.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Настій і настойка рослини при вживанні в середину малотоксичні, мають добре виражені відхаркуванні властивості, посилюють секрецію слизової оболонки бронхів. Препарат випускається примулене у формі таблеток сухого екстракту первоцвіту весняного, який призначається, як добре відхаркувальний засіб.
В народній медицині відвари первоцвіту вживають при бронхіті. Запаленні легень, а також при коклюші та інших хворобах дихальних шляхів. При гіповітамінозі, що характеризується слабкістю, в’ялістю, млявістю, відсутністю апетиту, сухістю і блідістю шкіри, вживають порошок листків первоцвіту весняного.

Полин гірський

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих заввишки до 1 м, сріблясто-сірого кольору, з різким запахом, гірка на смак. Стебло пряме , у верхівковій частині галузисте. Листки шовковисто-сірі двічі пірчасторозсічені, чергові – ланцетовидно, приквіткові – трилопатеві. Суцвіття – кулясті кошики, зібрані в однобоку волоть. Квітки трубчасті, жовті. Цвіте у липні-серпні. Росте як бур’ян поблизу жител, вздовж доріг, у засмічених місцях, на необроблюваних полях.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву ( вкриті листками верхівки стебел) і окремі листки. Збирають під час цвітіння рослини, зрізують верхівки квітконосних стебел. Сушать у затінених місцях, розкладаючи тонким шаром. Зберігають у сухому приміщенні окремо від інших лікарських рослин, які можуть перейняти запах полину.
Дія: посилює секреторну діяльність залоз і регулює функцію травного каналу, має жовчогінну та жовчотворну здатність, глистогінну, протимікробну та інсектицидну властивості.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. У народній медицині препарати полину – настої, настойки та екстракти (здебільшого в поєднанні з іншими, подібними за своєю дією на організм, рослинами) – застосовують як гірко-пряну речовину, що збуджує апетит.
Вживають при жовтяниці, захворювання печінки, запальних процесах у сечовому міхурі, нирках, при набряках і хворобах селезінки. У помірних дозах полин виявляє заспокійливу дію (особливо олія з насіння) при безсонні, постійному запамороченні, кишкових спазмах, а також при ядусі.
Листки вживають як протиглисний, збуджуючий апетит і поліпшуючий травлення засіб. Для цього рекомендують таку суміш: Порошок листків полину гіркого (2-3г), порошок лакричного кореня (2г), порошок зеленого анісу звичайного (0,5). Вживають протягом 5 днів натще. Поєднання пива дає позитивні наслідки при гласній інвазії.

Цмин пісковий

HELICHRYSUM ARENARIUM – цмин пісковий
Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Росте на піщаних ґрунтах: у соснових лісах, на узліссях та лісових галявинах, по сухих схилах. Стебла поодинокі або групові, до 40см заввишки. Листки і стебла вкриті білим пухом, подовгувато-еліптичні ; нижні – звужені в черешок. Квіти – в невеличких кулеподібних кошечках, на верхівці стебла зібрані в густе щитковидне суцвіття. Кошички оперезані гладенькими блискучими лимонно-жовтими або оранжевими листочками. Квіти вкриті оранжевими та трубчасто-лійкоподібними віночками, покриті жовтими волосками. Цвіте рослина в липні-серпні.
Сировина. З лікувальною метою використовують кошички квіток, коли вони добре розвинулися. Зривають або зрізують їх із стеблом завдовжки до 1-2см. Сушать на вільному повітрі, у затінку. Зберігають сировину в сухому, не жаркому, затемненому приміщенні у паперових мішках.
Дія: жовчогінна, сечогінна, кровоспинна, дезінфікую.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати цмину виявляють жовчогінну і гіпотензивний вплив. Слід зауважити, що найбільш активно діють на організм спиртовий екстракт та настойка цмину.
Було встановлено , що настій та відвар квіток активізують секрецію жовчі, шлункового і панкреатичного соку. Препарати цмину піднімають тонус жовчного міхура.
Препарати цмину малотоксичні. Цмин має антибактеріальні властивості.
У народній медицині відвар і настій цмину піскового призначають при жовтяниці, різних захворюваннях печінки, сечового міхура та сечовивідних шляхів, хворобах травного каналу, особливо при коліті у дітей. Цмин рекомендують як ефективний засіб для лікування нирковокам’яної хвороби, хвороб нирок та сечового міхура, набряків та для полегшення стану при утрудненому і болісному сечовипусканні. Відвар цмину вживають також при запаленні сідничного нерва та невралгії.

Чемериця Лобелієва

Чемериця Лобелієва
Багаторічна трав’яниста рослина з коротким грубим кореневищем, що має часниковий запах, і м’ясистими корінцями. Стебло порожнисте, до175 см заввишки, при основі оточене рештками старих листків, у верхній частині і білля суцвіття пухнасте, вкрите черговими, уздовж складчастими листками.
Листки з довгими піхвами, які обгортають стебло; нижні – еліптичні або яйцевидноеліптичні, тупі; верхні – ланцетні, гострі. Суцвіття – опушене пірамідальна волоть з гроно видними гілками. Квітки жовто-зелені або бурувато-зелені. Плід – багатонасінна, бурувата плівчаста коробочка.
Цвіте в червні-липні. Ця рослина дуже отруйна.
Сировина. З лікувальною метою використовують кореневища і корені, листя, квітки і плоди.
Дія: Вживають для лікування гіпертонічної хвороби як гіпотензивний, зовнішньо – як болезаспокійливий засіб при подагрі, невралгічних і ревматичних болях, препарати мають протизапальну та спазмолітину дію.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Настойка кореневищ з коренями стимулює ріст волосся. Відвар або порошок чемериці широко використовують як проти паразитарний засіб при дезинсекції білизни при педикульозі та у ветеринарній практиці.

Яловець звичайний

JUNIPERUS COMMUNIS L. – яловець звичайний
Вічнозелений хвойний кущ заввишки до 2 м або дерево заввишки до 10м. листки (хвоя) гострокінцеві, зверху жолобчасті, світло-зелені з синюватим відтінком. Плоди – м’ясисті синювато-чорні шишки з сизим нальотом розташовані на вінках віночками. Цвіте яловець у травні. Росте в гаях, соснових та мішаних лісах, на гірських схилах.

Сировина. З лікувальною метою використовують ягоди ялівцю. Заготовляють цілком достиглими восени і сушать в кімнатній температурі у приміщеннях, що добре провітрюються, на горищах та відкритому повітрі.
Дія: сечогінна, жовчогінна, антисептична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Настій відвар ягід посилює виділення сечі, дезинфікує сечовивідні шляхи, має протизапальні та знеболюючі властивості.
У народній медицині настій ягід ялівцю вживають при стійкій альбумінурії, уретриті, при хронічному пієлонефриті, циститі, уретриті. В суміші з іншими лікувальними рослинами ялівець широко використовують для лікування гастриту, жовчокам’яної і сечокам’яної хвороб, подагри, поліартриту.
По 1 столовій ложці через 3 год як сечогінний засіб та при набряка.
1 столову ложку суміші настояти на 1 склянці окропу протягом 4 год, процідити. Настій вживати по півсклянки тричі на день за півгодини до їди для поліпшення травлення та посилення перистальтики кишок.

Брусниця

Брусниця (родина брусничні)
Вічнозелений кущик до 25 см заввишки. Листки шкірясті, овальні, з загнутими донизу краями, зверху темно-зелені, знизу – світло-зелені з чорнуватими крапчастими ямочками. Квітки білі або блідо-рожеві, зібрані в пониклі густі грона. Віночок дзвоникоподібний, по краю чотири зубчастий. Плід – яскраво-червона куляста ягода. Цвіте у травні-червні, ягоди достигають у серпні.
Лікарською сировиною є листя брусниці, яке заготовляють рано весною до початку цвітіння або пізно восени після плодоношення. В літературі є дані про існування вузьколистої та широколистої форм, але остання, незалежно від екологічних умов, містить менше флавоноїдів.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. В науковій та народній медицині використовують листя брусниці як сечогінний і дезинфікуючий засіб при пієліті циститі, сечокам’яній хворобі, при лікуванні суглобового ревматизму, подагрі, цукровому діабеті, а також як в’яжучий засіб. Плоди ефективні як протицинготний та загальнозміцнюючий засіб. Їх використовують для компресів для опіків.

“ Українські Карпати – дивовижне місце, де можна відпочити на лоні природи й заглибитися у світ гуцульських містичних вірувань”