Вашій увазі лікарські рослини Карпат.

Арніка гірська

Багаторічна трав’яниста рослина з родини кошикоцвітих. Має товсте кореневище, від якого відходить багато коренів. Пряме стебло заввишки 20-60см з одною-двома парами супротивних дрібних листків (нижні зближені при основі розеткою). Цвіте у червні – липні. Квіти у великих кошичках, оранжево-жовтого кольору. Арніка – рослина гірська. Росте на відкритих місцях – лісових галявинах, полонинах, починаючи з 500 м над рівнем моря і вище. Дуже великі зарості її у Карпатах (на Чорногорі, Бескиді).
Сировина Для виготовлення ліків використовують кошики рослин (квітки з квітколожем і обгорткою).
Дія: спазматична, холеретична і холекінетична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарат арніки гірської є ефективним засобом лікування нічного мимовільного сечовиділення. Вживають настій квіток (20 г. на 1 склянку води) по 1 столовій ложці тричі на день. Відвар коренів (10 г. на 1 склянку води) рекомендують приймати по одній столовій ложці на день.
При шлункових і кишкових спазмах, набряках 20 крапель спиртової настойки арніки гірської вживають на грудочці цукру або воді тричі на день (діють гіркота, арніцин, ефірна олія, холін, смоли, алкалоїди)

Багно звичайне

Вічнозелений кущ заввишки 20-125 см з сильним різким ароматом. Молоді пагони з густим рудим опушенням. Листки шкірясті з загорнутими донизу краями, знизу рудувато-повстисті, зверху темно-зелені, розташовані почергово. Квітки білі, правильні, п’ятичленні, запашні, на довгих опушених квітконіжках, зібрані багатоквітковими щитками на верхівках пагонів. Плід – поникла рудувато-повстяна багатонасінна коробочка. Цвіте в травні-червні, плоди дозрівають в червні-серпні.
Сировина – пагони, зібранні у фазу дозрівання плодів (серпень-вересень).
Отруйна рослина.
Дія: Препарати мають відхаркувальні, бактерицидні та протизапальні властивості, розширюють судини та знижують артеріальний тиск.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Використовують при гострому та хронічному бронхіті, туберкульозі, спастичному ентероколіті. Зовнішньо – при захворюваннях шкіри. Народна медицина рекомендує багно як потогінний та сечогінний засіб, а також при подагрі, ревматизмі, мокрій екземі.

Вербена лікарська

Багаторічна трав’яниста рослина з родини вербенових. Стебло заввишки до 1 м, прямостояче, вгорі галузисте, з шорсткими краями. Листки супротивні; середні – три роздільні, з нерівно зубчастими частинками; верхні – довгасті, цілокраї. Квітки блідо – лілові, зібрані в рідкі колоски, вгорі – у велику волоть. Листки без запаху, на смак терпкі. Цвіте вербена з червня до вересня. Поширена по всій території України. Росте при шляхах, на сухих луках, узліссі, смітниках, у місцях руїн.
Сировина.З лікувальною метою використовують листки вербени. Їх збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи всю її надземну частину. Сушать сировину на чистому повітрі або у приміщенні. Зберігають у паперових мішках або дерев’яних ящиках.
Дія:жовчогінна, протиалергійна і тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині.Вербена лікарська використовується лише у народній медицині. Згідно з даними М. А. Носаля (1958) і О. П. Попова (1965), відвар листків рослини вживають при хворобах печінки й селезінки, для поліпшення обміну речовин, при жовтяниці, розладах травлення. А також при атеросклерозі і тромбозі. Її препарати ефективні при виснаженні організму, кволості, анемії, мізерній менструації, бронхіті і як депуративний засіб при фурункулах та висипах.
Готують чай з вербени лікарської. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подроблених листків і настоюють 10хв. П’ють чай по 1 склянці на день, ковтками. В суміші х коренем перстачу прямостоячого вербену використовують при анемії. По 1 чайній ложці обох компонентів беруть на 1 склянку окропу і настоюють. При атеросклерозі, тромбозі щогодини вживають по 1 столовій ложці напару 1 столової ложки листків вербени в 1 склянці окропу.

Гірчак плямистий

Однорічна рослина з прямо стійними або висхідними розгалуженими стеблами 25-100 см заввишки. Листки лінійно-ланцетовидні або ланцетні з бурою плямою посередині пластинки; піхви по краю війчасті, щільно охоплюють стебло. Квітки рожеві або білуваті з п’ятилопасною оцвітиною, зібрані на верхівках стебла та розгалужень в густих прямих суцвіттях – китицях.
Цвіте в червні-серпні. Плоди – широко яйцевидні, плоскі, чорні горішки, дозрівають в серпні-вересні.
Сировиною є надземна частина – трава, яку заготовляють під час цвітіння без огрубілих частин.
Дія: Препарати мають протизапальну, кровоспинну, ранозагоювальну, капілярозміцнюючу, сечогінну та незначну послаблюючу дію в комплексному лікуванні хронічних запорів.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Використовують настій при гемороїдальних та маткових кровотечах. В народній медицині відваром трави лікують рани, виразки, що довго не загоюються, лишаї, екземи. У свіжому вигляді – замість гірчичників при радикуліті, подагрі.

Журавлина болотна

Вічнозелений сланкий кущ з тонкими до 60 см завдовжки. Листки яйцевидні або довгасті, загострені, зісподу сизуваті, коротко черешкові.
Квітки з рожево-червонуватими чотири роздільним віночком, на довгих квітконіжках, розміщені по одній-чотири на верхівках торішніх гілочок. Плід – темно-червона куляста ягода.
Цвіте в травні-червні. Плоди достигають у вересні.
Сировина.Лікувальне значення мають ягоди, які збирають з пізньої осені до утворення снігового покриву.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Екстракт ягід вживають як жарознижуючий засіб при малярії та інших захворюваннях. Завдяки вмісту значної кількості вітаміну С ягоди мають протицинготні властивості.

Читати більше про лікарські рослини