Арніка гірська

ARNICA MONTANA L. – арніка гірська
Багаторічна трав’яниста рослина з родини кошикоцвітих. Має товсте кореневище, від якого відходить багато коренів, пряме стебло заввишки 20-60см з одною-двома парами супротивних дрібних листків (нижні зближені при основі розеткою). Цвіте у червні – липні. Квіти у великих кошичках, оранжево-жовтого кольору. Арніка – рослина гірська. Росте на відкритих місцях – лісових галявинах, полонинах, починаючи з 500 м над рівнем моря і вище. Дуже великі зарості її у Карпатах (на Чорногорі, Бескиді) Сировина. Для виготовлення ліків використовують кошики рослин (квітки з квітколожем і обгорткою).
Дія: спазматична, холеретична і холекінетична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарат арніки гірської є ефективним засобом лікування нічного мимовільного сечовиділення: вживають настій квіток (20 г. на 1 склянку води) по 1 столовій ложці тричі на день. Відвар коренів (10 г. на 1 склянку води) рекомендують приймати по одній столовій ложці на день. При шлункових і кишкових спазмах, набряках 20 крапель спиртової настойки арніки гірської вживають на грудочці цукру або воді тричі на день (діють гіркота, арніцин, ефірна олія, холін, смоли, алкалоїди)
Д. А. Аксельрод, Г. К. Ніконов, А. Д. Турова (1974) довели, що препарати квіток арніки гірської діють тонізуючи й стимулююче на центральну нервову систему, а у великих дозах – заспокійливо.

Багно звичайне

Багно звичайне(родина вересові)
Вічнозелений кущ заввишки 20-125 см з сильним різким ароматом. Молоді пагони з густим рудим опушенням. Листки шкірясті з загорнутими донизу краями, знизу рудувато-повстисті, зверху темно-зелені, розташовані почергово. Квітки білі, правильні, п’ятичленні, запашні, на довгих опушених квітконіжках, зібрані багатоквітковими щитками на верхівках пагонів. Плід – поникла рудувато-повстяна багатонасінна коробочка. Цвіте в травні-червні, плоди дозрівають в червні-серпні. Сировина – пагони, зібранні у фазу дозрівання плодів (серпень-вересень).
Отруйна рослина.
Дія:Препарати мають відхаркувальні, бактерицидні та протизапальні властивості, розширюють судини та знижують артеріальний тиск.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині.Використовують при гострому та хронічному бронхіті, туберкульозі, спастичному ентероколіті, зовнішньо – при захворюваннях шкіри. Народна медицина рекомендує багно як потогінний та сечогінний засіб, а також при подагрі, ревматизмі, мокрій екземі.

Барвінок малий

Барвінок малий
Вічнозелений чагарничок з еліптичними, цілокраїми, шкірястими листками. Стебло лежаче, до 60 см завдовжки, самовкорінюване, від нього вгору відходять квітконосні пагони. Квітки пазушні, нечисленні, поодинокі; віночок трубчасто-воронковидний, п’ятипелюстковий, інтенсивно-синій або темно-блакитний. Плоди – циліндричні дволистівки, трохи серповидно зігнуті, загострені. Насіння довгасте, циліндричне. Цвіте в травні, плоди достигають в червні, але плодоносні особини трапляються дуже рідко.
Сировиною є листя, зібране у фазу цвітіння та на початку плодоношення.
Рослина отруйна.
Дія: Має гіпотензивну, протизапальну, кровоспинну та в’яжучу дію.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Застосовують при гіпертонії (препарати «Вікатон», «Девінкан», «Вінкапан» та ін.). У народній медицині рекомендують при гіпертонії, діареї, дизентерії, туберкульозі, мігрені, як кровоспинний засіб, зовнішньо – при опіках, гнійних ранах, захворюваннях шкіри.

Бузина чорна

Бузина чорна (родина жимолостеві)
Кущ або невелике дерево 2-6 метрів заввишки з попелясто-сірою корою, на якій виразно виступають сочевички; серцевина гілок біла, м’яка. Листки супротивні, непарно пірчасті, з п’ятьма-сімома листочками; листочки яйцевидні або видовжено яйцевидні, на вершку загострені, по краях пилчасті.
Квітки білі, дрібні, зібрані щитковидним суцвіттям. Плоди – соковиті, ягодоподібні, чорно-фіолетові кістянки, з 2-4 кісточками. Цвіте в травні-червні. Плоди достигають в липні-серпні.
Сировина. З лікувальною метою використовують квітки, плоди, кору, коріння та листя.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Квітки використовують як потогінний, жарознижуючий і протикашлевий засіб при простудних захворюваннях, грипі, ангіні, захворюваннях органів дихання; сік ягід – як послаблюючий, при виразковій хворобі шлунка, захворюваннях печінки, цукровому діабеті; у народній медицині екстракт кори – як послаблюючий, потогінний, сечогінний; молоде листя – як кровоспинний, сечогінний, протизапальний, антисклеротичний, послаблюючий та болезаспокійливий засіб при шлункових захворюваннях. Квітки входять до складу потогінних та послаблюючих зборів.

Вербена лікарська

Verbena Officinalis L. – вербена лікарська.(не хвощ суха)
Багаторічна трав’яниста рослина з родини вербенових. Стебло заввишки до 1 м, прямостояче, вгорі галузисте, з шорсткими краями. Листки супротивні; середні – три роздільні, з нерівно зубчастими частинками; верхні – довгасті, цілокраї. Квітки блідо – лілові, зібрані в рідкі колоски, вгорі – у велику волоть. Листки без запаху, на смак терпкі. Цвіте вербена з червня до вересня. Поширена по всій території України. Росте при шляхах, на сухих луках, узліссі, смітниках, у місцях руїн.
Сировина. З лікувальною метою використовують листки вербени, які збирають під час цвітіння рослини, зрізуючи всю її надземну частину. Сушать сировину на чистому повітрі або у приміщенні. Зберігають у паперових мішках або дерев’яних ящиках.
Дія:жовчогінна, протиалергійна і тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині.Вербена лікарська використовується лише у народній медицині. Згідно з даними М. А. Носаля (1958) і О. П. Попова (1965), відвар листків рослини вживають при хворобах печінки й селезінки, для поліпшення обміну речовин, при жовтяниці, розладах травлення, а також при атеросклерозі і тромбозі. Її препарати ефективні при виснаженні організму, кволості, анемії, мізерній менструації, бронхіті і як депуративний засіб при фурункулах та висипах.
Готують чай з вербени лікарської. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку подроблених листків і настоюють 10хв. П’ють чай по 1 склянці на день, ковтками. В суміші х коренем перстачу прямостоячого вербену використовують при анемії. По 1 чайній ложці обох компонентів беруть на 1 склянку окропу і настоюють. При атеросклерозі, тромбозі щогодини вживають по 1 столовій ложці напару 1 столової ложки листків вербени в 1 склянці окропу.

Віскарія звичайна

Viscaria vulgaris l. – віскарія звичайна, або клейка (смолянка звичайна, або клейка)
Багаторічна трав’яниста рослина з оголеним липким стеблом, 30-80см заввишки. Прикореневі листки в розетці, обернено ланцетні, а стеблові – вузько лопатеві і навіть лінійні. Квітки в зближених супротивних пучках – з майже суцільними пурпурно-червоними пелюстками. Цвіте в травні – серпні. Росте віскарія в сухих місцях: на лісових луках, схилах, галявинах, у заростях, на узліссі соснових борів. Поширена повсюди.
Сировина. З лікувальною метою заготовляють надземну частину (стебла, листки, квітки). Збирають під час цвітіння рослини. Сушать у затінку. Зберігають в ящиках вистелених папером.
Для медичного використання рослина не заготовляється.
Дія: аналгетична, жовчогінна, снотворна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Широко застосовується в народній медицині. Препарати рослини посилюють жовчовиділення, спиняють кровотечу, усувають шлунково-кишкові коліки, поліпшують відхаркування при кашлі, діють як легше снотворне, мають антисептичні та ранозагоювальні властивості.
Настій трави віскарії звичайної застосовують при жовтяниці, хворобах печінки, нирок; як відхаркувальний засіб – при бронхіті, знеболюючий – при шлунково-кишкових коліках, а також як снотворний.
Настій рослини використовують для омивання гнійних ран, абсцесів, при висипах на шкірі, що сверблять.

Гірчак плямистий

Гірчак плямистий
Однорічна рослина з прямо стійними або висхідними розгалуженими стеблами 25-100 см заввишки. Листки лінійно-ланцетовидні або ланцетні з бурою плямою посередині пластинки; піхви по краю війчасті, щільно охоплюють стебло. Квітки рожеві або білуваті з п’ятилопасною оцвітиною, зібрані на верхівках стебла та розгалужень в густих прямих суцвіттях – китицях.
Цвіте в червні-серпні. Плоди – широко яйцевидні, плоскі, чорні горішки, дозрівають в серпні-вересні.
Сировиною є надземна частина – трава, яку заготовляють під час цвітіння без огрубілих частин.
Дія: Препарати мають протизапальну, кровоспинну, ранозагоювальну, капілярозміцнюючу, сечогінну та незначну послаблюючу дію в комплексному лікуванні хронічних запорів.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Використовують настій при гемороїдальних та маткових кровотечах. В народній медицині відваром трави лікують рани, виразки, що довго не загоюються, лишаї, екземи; у свіжому вигляді – замість гірчичників при радикуліті, подагрі.

Журавлина болотна

Журавлина болотна
Вічнозелений сланкий кущ з тонкими до 60 см завдовжки. Листки яйцевидні або довгасті, загострені, зісподу сизуваті, коротко черешкові.
Квітки з рожево-червонуватими чотири роздільним віночком, на довгих квітконіжках, розміщені по одній-чотири на верхівках торішніх гілочок. Плід – темно-червона куляста ягода.
Цвіте в травні-червні. Плоди достигають у вересні.
Сировина.Лікувальне значення мають ягоди, які збирають з пізньої осені до утворення снігового покриву.
Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Екстракт ягід вживають як жарознижуючий засіб при малярії та інших захворюваннях. Завдяки вмісту значної кількості вітаміну С ягоди мають протицинготні властивості.

Золототисячник звичайний

Одно-дворічна рослина з прямим чотиригранним стеблом заввишки до 15-30 см. Листки цілокраї, цілком голі; нижні листки зближені в прикореневу розетку; стеблові – супротивні, довгасто овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щитковидне суцвіття. Цвіте в червні-липні. Сировиною є облиснена надземна частина рослин, зібрана в пору цвітіння. Фармакологічні властивості та застосування в медицині. Застосовують при поганому апетиті, несправності шлунка, при недостатній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів, як глистогінний засіб, а також при грипі, малярії, цукровому діабеті, недокрів’ї. В гінекології траву звіробою застосовують при запаленні придатків та запаленні слизової оболонки матки. Як складова частина входить до протиалкогольних зборів, вживають в разі гострої затримки сечовипускання.

“ Українські Карпати – дивовижне місце, де можна відпочити на лоні природи й заглибитися у світ гуцульських містичних вірувань”

Читати більше