Традиційне гуцульське вбрання

Характерною рисою традиційного українського вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесел, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних його форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження і декорування одягу. В цьому розумінні український народний одяг вирізняється значною варіативністю.
Найбільш помітні відмінності у народному костюмі, що побутував на Лівобережжі та Правобережжі, на Слобожанщині та частково на Поділлі. Це ж стосується традиційного одягу населення Карпат, Полісся, Волині.
В окремий комплекс можна виділити одяг населення Карпат. Своєрідністю визначався костюм гоцулів, в якому збереглося багато архаїчних рис. Гуцульський стрій вирізняється серед вбрання інших регіонів України широким застосуванням виробів зі шкіри кольорового сукна та металевих прикрас.
Чоловічий традиційний гуцульський стрій включає білу полотняну сорочку з розрізом посередині спереду, широкими , зібраними біля зап’ястя, рукавами і коміром-стійкою. Сорочка була тунікоподібною, з характерною вишивкою на з’єднанні рукавів із станком . Носили її навипуск і підперезували широким шкіряним поясом – чересом, з металевим прикрасами і орнаментальним тісненням. До череса привішували різні необхідні предмети : люльку, притичку для люльки, кресало, складений ніж.
Не менш розкішний у гуцулів одяг – тунікоподібного крою, з клинами, вставленими з боків, червоний або коричневий сердак, який на швах декорували вишивкою, кольоровими вовняними шнурками, кульками, китичками. В сердаку розкішно оздоблювали нагрудну частину, де переважали великі вовняні кульки, китиці, іноді вишивка. Густим декором покривали гуцули безрукавки-кептарі. Їх оздоблювали аплікацією зі шкіри, сплетеними кістками, вишивкою, металевими ґудзиками, різноманітними бляшками, капселями.
Окрему групу одягу складають овчинні безрукавки – кептарі. Виготовлялися хутряні безрукавки з одної великої шкіри, яку перегинали навпіл, а посередині на згині вирізували отвір для шиї. Від цього отвору вздовж через середину розтинали половину шкіри на дві передні поли. Шили безрукавки з двох шкір. Вони мали підкроєні бочки, які прикрашалися прямою або з зубцями сап’янною смужкою. Кептарі були різної довжини – від вище талії до майже по коліна. Відповідно вирішувалась і форма пройми, частіше зі стоячим коміром. Багато оздоблені кептарі на Гуцульщині називали писанками.
Чоловіки пов’язували шию хусткою, а волосся підрізували спереду. З головних уборів поширені були облямована хутром шапка і хутряна ушанка: взимку носили смушеву шапку – джумері або із хутра лисиці – клепаню. Кінці клепані можна було стягнути догори й зав’язати на тім’ї. Влітку в багатьох місцевостях чоловіки одягали чорні фетрові капелюхи – брилі-кресані, прикрашені штучними квітами, вовняними китичками, намистинами, пір’ям глухаря (готура) і різнокольоровими, сплетеними із вовняних шнурів або тканими, ворсовими шнурами (черв’ячками). Підтримував такий убір ремінець (підборідь) із червоного сап’яну, вибитий мусянжовими заклепками.

Своєрідність гуцульського вбрання становлять також зимові суконні червоні штани (гачі, холошні),вишивані внизу або вздовж бокових швів. Влітку гуцули носили білі полотняні штани (покрениці) на очкурі або шкіряному поясі (букурії). Штани заправляли у високі плетені з вовни шкарпетки (капчурі). У верхній частині капчурі розкішно декорували орнаментом. Своєрідним компонентом гуцульського вбрання є червоні або чорні онучі, вишиті кольоровими нитками.
Характерним взуттям були гостроносі шкіряні постоли, що вдягались на онучі або панчохи з домотканого сукна (капці). Постоли також прикрашали металевими капслями, аплікацією. Молодь носила й чоботи.
Не розлучались гуцули зі шкіряною, прикрашеною тисненням та мідними бляшками торбинкою, яку вішали через плече (тобівка, дісаги), порохівницею (перехресниця) і топірцем.
Чоловіки, як і жінки, прикрашали себе намистом з плодів, у яке іноді вплітали мідні ґудзики, а також браслетами, мідними ланцюжками-ретязями. Ретязі з хрестиками одягали на шию, ними скріплювали поли сердака, коли його накидали на плечі. Носили також персні з пірамідальними бугорками.
Жіночий гуцульський стрій ще барвистіший. Сорочка гуцулок була з прямим поликом і вузенькою обшивкою при шиї. Своєрідності й колориту строєві гуцулок надавало поясне вбрання – запаска та обгортка, виткані з вовняних і металевих ниток, які імітують золоту або срібну нитку. Заміжні жінки одягали одну або дві смугасті запаски, дівчата – спідниці. Поверх сорочки одягали кептар. Жіночі кептар і сердак не відрізнялися від чоловічих. Крім того, жінки носили також сердак на хутрі і короткий кожушок.
Святковим жіночим одягом була гугля – плащоподібна накидка з вовняної тканини.
Виділялись художнім смаком дівочі зачіски і головні убори. У гуцулів заплітали коси не тільки дівчата, а й заміжні жінки. Дівчата доплітали коси червоною вовняною пряжею, вплітали у волосся також штучні коси з конопель або гарусу. Дівоче вбрання голови було, як правило, вінкоподібне; зокрема тут носили старовинне чільце – нанизані на дріт або ремінець мідні пластинки у формі маленьких стручків або пелюсток. Їх також виготовляли із золота чи срібла у формі серпа-місяця, для захисту чола від злих сил . Чільце було зроблено на твердій основі, обтягнутій парчею чи плющем, зверху кріпили металеву частину. В центрі її вичеканювали солярні знаки: Сонце, сім планет, Місяць і зорі. Обіч них позначали хвилясту лінію води, рівну лінію небокраю, листочки, квіти та ін. Від чільця до брів звисали «рясни» – металеві пластини на кільцях. Зі сторони вух вони могли бути довгими і опускатися аж до пліч. Колись кожна така пластина носила на собі якийсь символ.
Також, пов’язували голову червоним взірчастими фабричними хустками. Збоку прикріплювали штучні квіти-чічки. У заміжніх жінок, як і по всій Україні, головним убором побутувала намітка, оздоблена на кінцях. Своєрідну особливість становлять складені в складочки (гофровані) намітки. Поверх намітки голову інколи обвивали складеною в смугу хусткою, яку гуцулки досить своєрідно пов’язували : аби вона закривала частину обличчя тороками, опущеними на чоло.
Гуцулки дуже любили різноманітні прикраси. На свята надівали багато шийних, вушних і ручних прикрас . Шию прикрашали намистом (монистом) із срібних монет-дукачів або згардами – нанизаними на шнурок хрестиками, між яких були трубочки з латуні або закручені спіраллю мідні дротики, а також маленькими дзвіночками (шелести, колокільця). Поширеним було венеціанське намисто, яке виготовлялось із сплаву скла й смальти і часто інкрустувалось або розписувалось золотом. Носили також гердан – плоский ланцюжок подібний до ажурного коміра, ковтки – низані з різнобарвного бісеру грушоподібні сережки, а також сережки з підвісками з намистин або металевих пластин, ретязі – браслети із мідного ланцюжка або плетені із різнокольорової вовни – ніраквиці та персні. Декоративним акцентом одягу гуцулки був яскравий пояс.
За взуття для всіх жінок правили постоли, які, як і чоловічі були декоровані. Постоли в свята одягали з панчохами (капчурами).

Декорували навіть чоботи, які носили дівчата. Їх прикрашали (рисували) поперечними складками, а також різноманітними швами і металевими накладками. Жінки носили ногавиці – доколінниці.